| VoronaVlad | Дата: Суббота, 02.10.2010, 08:15 | Сообщение # 1 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 76
Статус: Offline
| Релігійна традиція, яка називається індуїзмом сформувалась в І тис. до н.е. Слово індуїзм походить від р.Інд. Основа цієї релігії – вчення про перевтілення душ (сансара), що відбувається згідно з природним законом (карма). Вчення індуїзму базується на міркуванні про те, що індивідуальна душа – це людське „Я” (Атман). Ця індивідуальна душа весь час хоче з’єднатися з духовним Абсолютом-Брахмою (світовою душею). Світова душа є верховним божеством і є безсмертним духом. Знаходиться воно і в душі людини, яка є часточкою верховного божества. Тобто Бог існує і поза людиною, і в самій людині. Сенс життя людини полягає в наближенні до Бога, в злитті її душі з ним. Але індуїзм – політеїстична релігія, кожен індус може поклонятися одному або багатьом богам чи богиням, або одночасно поклонятися декільком богам.Але є три основні божества (тримурті) - Брахма – творець всесвіту, Вішну – охороняє всесвіт, Шива – руйнує.Відповідно, в індуїзмі виділяються основні напрями – брахманізм, вішнуїзм і шиваїзм , але сам індуїзм є більше культурою, аніж релігією, оскільки індуїзмом називають сукупність міфічних і релігійних вірувань.
Є декілька підстав вважати, що в індуїзмі немає прямих заборон стосовно самогубства, немає міркувань стосовно добровільної смерті невиліковно хворої людини. По-перше , в індуїзмі немає засновника, немає догм, немає чіткої системи вірувань, немає встановленого символу віри. По-друге, згідно священних текстів (Бхагават-Гіта), не важливо яким чином і коли гине фізичне тіло, головне, щоб це не перешкоджало звільненню від сансари (кола перероджень) і досягненню Бога. В „Бхагаватгіті” , Крішна, який виступає втіленням Бога , говорить: „Як би люди не наближались до мене, я схвалюю це, будь-який шлях, який вони обирають, це мій шлях”.
Ототожнювати ставлення до самогубства християнської тридиції з ведичною помилково, хоча б тому, що в останній є приклади, які свідчать навіть про доброчинність самогубства в деяких випадках. „Якось її батько зневажив Шиву, Калі на знак протесту спалила себе, за що отримала ще одне ім’я – Саті (Доброчинна).
Думки людини під час помирання визначають її наступне переродження, а тому тілесні страждання можуть завадити цьому переродженню, не є принциповим яким чином помирати, важливо лише те, в якому душевному стані людина перед смертю.”Думки людини в момент смерті визначають її стан в її майбутньому житті”[Бхагават-гіта (8.6)]. „Кожен, хто, прощаючись зі своїм тілом, думає лише про Мене, зразу ж потрапляє в Мій дім, нехай в цьому не буде сумнівів”. [Бхагават-гіта (8.5)].
Самогубство не може врятувати від кола перероджень (сансари), якщо людина не перебуває у відповідному душевному стані, а тому в цьому випадку самогубство може погіршити карму людини, і тоді вона у наступному житті може перевтілитись або в тіло людини, або в тіло іншої тварини на будь-якій матеріальній планеті. Але якщо людина перебуває у відповідному душевному стані, щоб досягти вищих планет, і вищого душевного стану, і готова залишити своє тіло, яке їй тільки заважає, то самогубство може бути завершальним актом, не як вияв слабкості і визнання своєї немічності, а як вияв готовності залишити матеріальне тіло, відчуження від всього матеріального.
Варто все ж визнати, що самогубство в індуїзмі засуджується (засуджується не людьми, не Богом, а самою кармою (природним законом)), оскільки така душевна досконалість, коли форма смерті немає для людини ніякого значення – є скоріше виключенням (тут карама не діє), а для всіх інших помирання має важливе значення, а тому дії людини стосовно прискорення її смерті теж мають для неї значення. ( Карма впливає на людину лише за умови, якщо її вчинки мають для неї значення, якщо ж її вчинки не мають для неї значення, то і карма не може на неї вплинути, - і лише в цьому сенсі самогубство, як форма залишення свого тіла – не має ніякого значення ).
|
| |
| |
